335.
Cистеми технологій
(30.05.2006 16:41)
0  
4.3. Напрями технологічного оновлення виробництва
Головне в технічній діяльності – це виробляти. Ціль, а разом з нею і технічна апаратура є для свідомості першорядними: навпроти, те, що дано природою, відступає в морок. Природа, що бачить перед собою людина у своїй технічній діяльності, - це те механічне і пізнане дослідженням невидиме (наприклад, електрика), яким можна оперувати в незмінних рамках механічного середовища.
Той, хто не осяг цього знання й обмежується тільки його практичним застосуванням, включаючи електрику, роз''їжджаючи в електричних потягах, робить примітивні дії без найменшого представлення про те, що, по суті, відбувається. Тобто люди можуть, не вступаючи в яке-небудь відношення з природою, обслуговувати незрозумілу їм техніку, тоді як за старих часів для керування технікою необхідні були вправність, уміння і фізична спритність.
Сучасна техніка вимагає належної близькості до природи. Ряд технічних апаратів – від друкарської машинки до автомобіля – вимагає особливої фізичної спритності. Але це майже завжди однобічна й обмежена у своєму застосуванні спритність і фізична витривалість, а не результат фізичного тренування. Для того щоб користуватися технічною апаратурою, необхідне знання.
Техніка може або цілком віддалити людину від природи, відтіснивши її безглуздим використанням технічних досягнень, або наблизити її до пізнаної природи невидимого. Техніка відкриває перед людиною новий світ і нові можливості існування в ньому, а в цьому світі – нову близькість до природи.
1) Краса технічних виробів. Транспортні засоби, машини, технічні вироби повсякденного користування досягають досконалості своїх форм.
2) Техніка дає величезне розширення реального бачення. Завдяки їй у малому і великому стає зримим те, що приховано від безпосереднього сприйняття людини. Мікроскоп і телескоп не існують у природі, але вони відкривають зовсім новий світ природи.
3) Складається нове світовідчування. Просторове відчуття людини з появою сучасних засобів зв''язку і повідомлень розширилося до межі всієї планети.
У технічному світі для людини існують нові можливості, специфічне задоволення від досягнень техніки, розширення завдяки техніці знань про світ. Нова близькість до природи потребує від людини, крім уміння і здатності, сили свого споглядання створювати в цій далекій природі сфері з цілого, якого безпосередньо немає, деяку безумовну присутність.
Найважливішими властивостями будь-якої технологічної системи є: стабільність і надійність функціонування; гнучкість і здатність до адаптації, висока інтенсивність, малостадійність і малоопераційність, маловідходність і безвідходність.
По ступені гнучкості всі технологічні системи поділяються на:
1. тверді, розраховані на виготовлення єдиної продукції;
2. ті, що перебудовуються, котрі вимагають зупинки, демонтажу і заміни устаткування при випуску нової продукції;
3. переналагоджувані, в основі яких лежить програмувальна комп''ютеризація і колишнє устаткування, але міняється порядок дій, процедур, програма;
4. гнучку автоматизовану систему, що є найвищим типом технології.
Гнучкість технології необхідна як дискретним, так і безупинним виробництвам. Безупинні виробництва більш придатні для автоматизації і комп''ютеризації. Автоматизація виробництва в сполученні з його гнучкістю дає можливість легко здійснювати перехід на випуск нового виду продукції, використання нового виду сировини і т.д. у гнучкому автоматизованому виробництві переналагодження стає органічною частиною технології і здійснюється автоматично. Гнучкість технології забезпечує ріст продуктивності праці як в основному, так і в допоміжному виробництві, скорочує технологічний цикл, дозволяє краще використовувати устаткування.
Здатність до адаптації є найважливішою властивістю системи. Під адаптацією розуміється така реакція на зміну внутрішнього чи зовнішнього середовища, що протидіє зниженню ефективності функціонування системи.
Щоб система відповідала своїй меті, а її функціонування було оптимальним, вона повинна бути керованою. Першою задачею керування системою є переведення її в потрібний стан. Потім вирішується задача підтримки керованої системи в стані динамічної рівноваги та стійкості (стабільності). Іншими словами, керування технологічною системою складається в створенні і підтримці таких форм з''єднання предметів праці, знарядь праці, людей, технологічних процесів і економічних ресурсів, при яких процес протікав би найбільше ефективно.
Важливою властивістю системи є її надійність. Надійність системи — це не тільки надійність устаткування і технологічних процесів, але й оптимальність її структури, заснована на малостадійності, малоопераційності, безперебійності, мінімізації витрат на випуск достатньої кількості продукції високої якості.
Малостадійність і малоопераційність технологічної системи дають можливість різко підвищити продуктивність праці і скоротити потреби у виробничих площах.
Для функціонування виробничої системи велике значення мають принципи її організації: безперервність, ритмічність, замкнутість. Безперервність і ритмічність забезпечують найкращі умови функціонування. Принцип замкнутості багаторазових циклів сприяє створенню високоефективних безвідхідних технологічних систем.
Техніко-економічний рівень виробничої системи характеризується: рівнем знарядь праці (інструмент, машини), рівнем предметів праці (сировина, матеріали), рівнем робочої сили (кваліфікація кадрів), технологічним рівнем (рівень виробничих процесів), організаційно-економічним рівнем.
Найбільш важливим критерієм високого техніко-економічного рівня виробництва є технологічний рівень, оскільки високий рівень засобів праці і предметів праці сам по собі не може забезпечити ефективність виробництва, а при застарілій технології знизить фондовіддачу.
Технологічний рівень являє собою оцінку якості технологій і тісно зв''язаний з технічним рівнем виробів і науково-технічним рівнем науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
Технологічний рівень виробничої системи складають:
1) рівень технологічної інтенсивності процесів;
2) рівень технологічної організації виробництва;
3) рівень технологічної оснащеності;
4) рівень керованості технологічної системи.
Рівень технологічної інтенсивності характеризується ступенем використання матеріальних, енергетичних і тимчасових ресурсів, наприклад, виходом продукту; коефіцієнтом використання сировини, енергії; виробничої площі, потужністю і продуктивністю устаткування та ін.
Рівень технологічної організації виробництва визначається числом операцій і стадій процесу, їх комбінацією, їх взаємозамінністю, сполученням, безперервністю виробництва, спроможністю до переналаджування процесів при переході на виготовлення інших виробів чи режими роботи.
Рівень технологічної оснащеності характеризується ступенем оснащеності виробництва технічними засобами, а також погодженістю між вимогами технології й оснащеністю процесу відповідними машинами і рівнем робочої сили, тобто рівнем механізації й автоматизації виробництва, станом інформаційного забезпечення.
Рівень керованості технологічної системи характеризується ступенем досягнення оптимальних режимів процесу з метою їх найвищої ефективності і результативності. Високий рівень керованості технологічної системи — це досягнення її стабільності і надійності, безаварійності, безпеки, гнучкості.
Від рівня застосовуваної технології залежить і якість продукції, що виготовляється. Якість продукції є сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби суспільства протягом установленого періоду часу.
|
